Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою 📚 - Українською

Читати книгу - "Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою" автора Ірена Ігорівна Карпа. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 46
Перейти на сторінку:
лежати на траві, обійматися, бігати босоніж і дивитися на горизонт. Що вже саме по собі розкіш.

Переноску, втім, варто таки взяти в багатоденний похід. Бо діти, маючи властивість втомлюватися, ще мають і властивість бути занадто активними. Тож запхати енерджайзера в переноску на скелястому переході може бути незайвим. Якщо ж переноски нема, а дитя треба бодай трохи вповільнити, знову звертайтеся до своєї фантазії. От я нещодавно попросила Кору потримати шматок скелі, наприклад, – величиною з одноповерховий будинок. Бо ще от-от і впаде, і задавить все село внизу, якщо Кора його не підтримає… Стояла, кряхтіла, відповідально тримала, аж втомилася, відтак пішла поважно, з почуттям сумлінно виконаного обов’язку.

Отже, ще раз нагадаю про мотивацію походу: ми йдемо до чарівника, до фей, до снігу, до найвищої на світі річечки, до виробника трансформерів чи до Баби-Яги загадувати бажання. Але аж ніяк не «мовчи і йди, бо так мама і тато роблять» чи «ми гуляємо, бо тут красиво» – це точно не прокатить.

Ті ж правила поширюються і на урбаністичні терени. В жодному разі, збираючись із подругою і дітьми на шопінг, не анонсуйте цю чудову розвагу: «Ми йдемо в магазин, купимо мамі сукні». Тим більше, утримайтеся від гіркої правди: «А ще мама переміряє вісімсот пар туфель і потім буде довго думати, які відкласти, відтак півдня шукатиме щось краще і повернеться за тими, найпершими, бо так завжди буває – і дурепа мама, що не взяла їх одразу ж».

Без додаткової людини, до речі, жодного шопінгу в вас не вийде в принципі – не плекайте даремних надій. Тому просіть вірну подругу-камікадзе або вашого чоловіка чи бойфренда (останній може все ще намагатися вам сподобатися і посилено буде показувати, що ваші діти – його щастя), повідомте їм про їх життєву важливість і вирушайте.

Є міста, просто створені для такого типу дозвілля. Коли у вас обмаль цього безцінного закордонного часу і треба встигнути все: купити шмаття на знижках, попити холодного ламбруско чи кави («кава» в Іспанії – це шампанське, майте на увазі), завести дітей на море, глянути архітектуру, вдихнути вуличного життя, роздивитися характерних персонажів і помедитувати над улюбленим шедевром у картинній галереї.

Тут насправді і дорослий втомиться, якщо чесно. Тому є чудовий спосіб, аналогічний гірському – зупинятися. Не треба оцих галочок у списку Божевільної Білки. Ліпше бачити менше, але, пардон, без рвання сраки. Міста штибу Берліну, а ще ліпше – Барселони, дуже добре підходять для такого проведення часу. По всіх усюдах, на периферії чи в історичному центрі, тут за гроші чесних платників податків збудовано безліч дитячих майданчиків. Дуже правильних, функціональних, цікавих, для різних вікових груп, а не для відчіпного. При цьому філантропи розмістили їх у зоні терас кав’ярень і барів, так, аби і змучена мама, спустивши дитятко з поводка, могла собі випити якоїсь клари (пивний коктейль) чи зимного білого вина.

Перевірено на собі – тягали з подругою два дні поспіль Кору і Каю магазинами у Барселоні. Подруга – білява модель, тому всі захоплені чоловічі погляди і всі заздрі жіночі діставалися їй, а притому, що ще й діти на ній висли, погляди засудження за перевернуті вішаки чи розкидані аксесуари теж не на мене спрямовувалися. Оно, мовляв, яка безвідповідальна мати – нічого не може вдіяти зі своїми розбишаками. Тим часом я нишком міряла на себе сукні у кабінках…

Вона, до речі, і герой співпереживальної праці, і чудовий приклад того, як не напружуватися. Морозива – то морозива, вина – то вина, майданчик – то майданчик. Однаково ж навколо все красиво й корисно, за винятком хіба що шоколаду на новому жовтому Кориному плащі. Майте на увазі, дорогі батьки: морозиво – лише в тон одягу!

Час від часу ми між собою тихенько вражалися дітям – оно які молодці, героїчно терплять наші походеньки і не ниють. Та ще й гордо українською говорять із німецькими чи китайськими дітьми на майданчиках, бо нема сили, яка б цих двох, коли вони разом, здатна була знітити. Втім, коли прийшов вихідний і всі крамниці було позакривано, всі галереї пройдено й Гауді побачено, діти заявили: «Ми не хочемо на мойе, ми хочемо в місто!» Який може бути ліпший доказ правильності вибраної стратегії?…

Ф.

Філософія батьківства

На котромусь із форумів книговидавців у Львові, коли богемний народ ще на повну силу тусував, пив і гуляв, я зустрілася зі своїми сумськими друзями: письменником Євгеном Положієм та його дружиною Анною. На пиття кави в нас було хвилин зо п’ять, та й то навстоячки – у них за годину відправлявся потяг, мені також от-от слід було їхати, і причина в нас була до смішного ідентична: діти-порічки, залишені вдома на родичів.

– От, – кажу, – Женічка й Анічка, отак-от живемо. Від найдорожчого відмовляємося, як-от від кави з видавцями чи вина з колегами, як від нічних концертів і всього цього, курва, бурхливого довколотворчого процесу, а їм, тим нашим нащадкам, геть по барабану. Особисто я не маю жодних ілюзій щодо того, що колись діти будуть мені бодай трохи вдячними. Я не називаю їх, як їхній батько, пенсійним планом один і пенсійним планом два. Я дуже добре усвідомлюю, що одного прекрасного дня одна з них із ноги відкриє двері дому престарілих, а інша так само з ноги ввіпхне в них мій інвалідний візок.

– Зато, Карпа, – заспокійливо плескає мене по плечі Положій, – хоча би буде, кому нас у той дім довезти…

Мене дуже-дуже дивують жінки у кількарічному декреті «по догляду за дитиною». Я в жодному разі їх не зневажаю, не дивлюся, як деякі люди, поблажливо на домогосподарок, бо в мене емоція одна – священний жах. Я б так не змогла. Для мене дорівнює самогубству перекроїти своє життя під когось, відмовитися від того, чим ти жив – бо то ж прийнято – присвятити себе дитині (Боже солодкий, яка патетика), вдягти на себе в прямому чи переносному сенсі халат, вбитися фізичною роботою, перетворившись на комплексне обслуговування когось, у кого ще й свідомості як такої нема. Самогубству повільному і особливо збоченому.

Так, я знаю, більшість мамуньок мене зараз запльовує отрутою й закидає камінням, але ж я ніколи не писала для більшості. Не подобається вам те, що я пишу, а подобається те, як ви живете – відкладайте цю книжку чи просто поверніть до магазина. Але наостанок запам’ятайте: я насправді вами захоплююся, бо просто нема в мене такої

1 ... 41 42 43 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою"